—труктура стил≥стики, ¤к ≥ кожноњ науки, зумовлюЇтьс¤ њњ предметом, проблематикою, напр¤мами, аспектами ≥ методами досл≥дженн¤, головними завданн¤ми та умовами досл≥дноњ роботи. „им складн≥шими ≥ р≥зноб≥чн≥шими Ї ц≥ чинники, тим розгалужен≥шою буде структура науки. ¬ л≥нгвостил≥стиц≥ вид≥л¤ють к≥лька стил≥стичних наук або њх розд≥л≥в.
      «агальна стил≥стика (теоретична стил≥стика, або теор≥¤ стил≥стики) визначаЇ основн≥ пон¤тт¤ ≥ категор≥њ њњ, предмет досл≥джень, теоретично обірунтовуЇ принципи ≥ методи стил≥стичних досл≥джень. «агальна стил≥стика вивчаЇ ун≥версальн≥ стил≥стичн≥ засоби мови, тобто т≥, що Ї в багатьох мовах ≥ мають сп≥льн≥ характеристики, та законом≥рност≥ функц≥онуванн¤ мови залежно в≥д зм≥сту, мети, ситуац≥њ ≥ сфери сп≥лкуванн¤, тобто загальне про функц≥ональн≥ стил≥. ¬ предмет≥ загальноњ стил≥стики поЇднано два аспекти Чсистемно-структурний, що стосуЇтьс¤ будови ≥ системи мови, ≥ комун≥кативно-прагматичний, ¤кий охоплюЇ функц≥њ мови, сферу њњ поширенн¤ в сусп≥льств≥ ≥ способи використанн¤. ¬≥дпов≥дно до цих аспект≥в вид≥л¤ють стил≥стику ресурс≥в (засоб≥в), або описову стил≥стику, ≥ функц≥ональну стил≥стику. ” функц≥ональн≥й стил≥стиц≥ ¤к окрема галузь виокремлюЇтьс¤ стил≥стика художньоњ л≥тератури (в стил≥стиц≥ рос≥йськоњ мови вона найкраще представлена прац¤ми ¬. ¬. ¬иноградова, в стил≥стиц≥ украњнськоњ мови Ч прац¤ми ≤. Ѕ≥пол≥да, ¬. ¬ащен-ка, —. ™рмоленко). ¬. ¬. ¬иноградов пропонував у стил≥стичн≥й систем≥ нац≥ональноњ мови вид≥л¤ти три кола досл≥джень, ¤к≥ т≥сно пов'¤зан≥, часто взаЇмно перес≥каютьс¤ ≥ завжди сп≥вв≥дносн≥, але мають своњ проблематику, завданн¤, категор≥њ: Ђ÷е, по-перше, стил≥стика мови ¤к Ђсистеми системї, або структурна стил≥стика; по-друге, стил≥стика мовленн¤, тобто р≥зних вид≥в ≥ акт≥в сусп≥льного вживанн¤ мови; по-третЇ, стил≥стика художньоњ л≥тературиї.
      —тил≥стика мови вивчаЇ, описуЇ ≥ квал≥ф≥куЇ на¤вн≥ в структур≥ нац≥ональноњ мови стил≥стичн≥ засоби (морфеми, слова, словоформи, словосполученн¤, конструкц≥њ), тобто т≥ мовн≥ одиниц≥ ≥ њх вар≥анти, ¤к≥ створюють можлив≥сть в≥дбору потр≥бних дл¤ певного типу сп≥лкуванн¤ виражальних елемент≥в. «авданн¤ стил≥стики мови Ч встановити системи стил≥стичних протиставлень на кожному р≥вн≥ мовноњ структури ≥ квал≥ф≥кувати мовний матер≥ал в≥дпов≥дно до його стил≥стичних ознак (значень, забарвлень), тобто сформувати стил≥стичн≥ парадигми. —тил≥стика мови вивчаЇ, кр≥м стил≥стичних засоб≥в, становленн¤ та ≥сторичний розвиток стил≥в ≥ п≥дстил≥в л≥тературноњ мови, њњ р≥зновид≥в ≥ виражальних аспект≥в, специф≥ку колорит≥в. Ћ≥тературна мова в≥дома у двох р≥зновидах: писемному та усному. ¬≥дпов≥дно вид≥л¤ють стил≥стику писемноњ мови ≥ стил≥стику усноњ мови. ¬ченн¤ про функц≥ональн≥ стил≥ л≥тературноњ мови стосуЇтьс¤ обох њњ р≥зновид≥в: писемного та усного. ѕон¤тт¤ писемного та усного р≥зновид≥в л≥тературноњ мови не тотожн≥ пон¤тт¤м книжноњ ≥ розмовноњ мови, ¤к≥ характеризують мову з погл¤ду оц≥нно-емоц≥йного забарвленн¤, методики виголошенн¤, всього того, що створюЇ колорит. ѕисемна мова маЇ б≥льше книжного забарвленн¤, але користуЇтьс¤ ≥ розмовними прийомами (у д≥алогах, репризах, гуморесках). ”сна мова може мати розмовне чи книжне забарвленн¤, але переважаЇ в н≥й розмовне. —тил≥стика мовленн¤ вивчаЇ використанн¤ стил≥стичних засоб≥в, на¤вних у систем≥ мови, в сусп≥льн≥й чи ≥ндив≥дуальн≥й мовн≥й практиц≥.
       ¬ стил≥стиц≥ мовленн¤ досл≥джуЇтьс¤ функц≥онуванн¤ стил≥в мови у р≥зних видах д≥алог≥чного ≥ монолог≥чного мовленн¤, ви¤вл¤Їтьс¤ творча природа мови ≥ мовц¤. ” завданн¤ стил≥стики мовленн¤ входить ≥ вивченн¤ найтон-ших семантико-естетичних та емоц≥йно-експресивних в≥дм≥нностей м≥ж р≥зними жанрами ≥ сусп≥льно зумовленими видами усного ≥ писемного мовленн¤. —тил≥стика мовленн¤ конкретизуЇ, розширюЇ стил≥стичну здатн≥сть мовних одиниць, породжуЇ нов≥, додатков≥ конотац≥њ, що зумовлюютьс¤ сум≥жн≥стю однотипних чи контрастних мовних одиниць, ≥ т≥льки пост≥йно в≥дтворюючись у мовленн≥, здобувають право перейти у стил≥стику мови. —тил≥стика художньоњ л≥тератури вид≥л¤Їтьс¤ в окрему галузь стил≥стики тому, що художн≥й стиль ширше, н≥ж ≥нш≥ функц≥ональн≥ стил≥, охоплюЇ ≥ засоби мови (системи) ≥ засоби мовленн¤ (функц≥онуванн¤). ’удожн≥й стиль маЇ свою специф≥ку. ƒо художнього стилю можуть вводитис¤ компоненти ≥нших стил≥в Ч наукового, публ≥цистичного, оф≥ц≥йно-д≥лового, усно-розмовного. ¬≥н поЇднуЇ ¤к загальномовне, так ≥ творчо ≥ндив≥дуальне насамперед тому, що в≥н антропоморф≥чний Ч Ђолюдненийї. ” художньому стил≥ все подаЇтьс¤ в≥д людини, через њњ баченн¤ ≥ все спр¤моване на сприйманн¤ людиною.
      —тил≥стика художньоњ л≥тератури вивчаЇ на тл≥ стил≥стики мови ≥ стил≥стики мовленн¤ вс≥ елементи стилю художнього твору, стилю письменника, стилю певного л≥тературного напр¤му. ≤стор≥¤ стил≥в художньоњ л≥тератури перебуваЇ в пост≥йному зв'¤зку з ≥стор≥Їю ≥ розвитком л≥тературноњ мови, знаходить в≥дображенн¤ в ≥сторично зм≥нних стил≥стичних вар≥антах. —тил≥стика художньоњ л≥тератури анал≥зуЇ ц≥ зв'¤зки, знаходить ви¤ви њх у конкретному л≥тературному твор≥. ¬она представл¤Ї широкому читачев≥ найкращ≥ надбанн¤ нац≥ональноњ мови, подаЇ неперевершен≥ зразки художнього використанн¤ мовних скарб≥в.
ћ≥ж стил≥стикою мови ≥ стил≥стикою мовленн¤, ¤к ≥ м≥ж мовою та мовленн¤м, ≥снуЇ д≥алектичний взаЇмозв'¤зок. —тил≥стика мови реально ви¤вл¤Їтьс¤ т≥льки у стил≥стиц≥ мовленн¤. ¬она ЂпостачаЇї лексичний матер≥ал, граматичн≥ форми та синтаксичн≥ структури дл¤ њх конкретноњ реал≥зац≥њ в актах мовленн¤. ” свою чергу, стил≥стика мовленн¤, в≥дображаючи стих≥ю живого мовленн¤, збагачуЇ стил≥стику мови новими стил≥стичними елементами, Ї джерелом розвитку ≥ вдосконаленн¤ стил≥в мови.
      —тил≥стична система мови визначаЇтьс¤ стил≥стичними можливост¤ми ≥ потенц≥¤ми загальноњ системи нац≥ональноњ мови, вс≥х њњ р≥вн≥в. “ак, украњнська мова характеризуЇтьс¤ багатим ≥ розгалуженим аф≥ксальним словотворенн¤м. ѕродуктивними Ї модел≥ утворенн¤ ≥менник≥в ≥з суф≥ксами зменшеност≥, здр≥бн≥лост≥: -ок {голосок, дубок, синок, д≥док, л≥сок), -ик {братик, возик, вогник, котик ), -к- ( д≥вчинка, рибка, хатка), -очк-, -ечк-, -очок, -ечок {кв≥точка, г≥лочка, р≥чечка, к≥лочок, гв≥здочок, голосочок), -инк-, -иночк- {бадилинка, стеблинка, хвилиночка), -иц- {сестриц¤, водиц¤, травиц¤, землиц¤), -eн- {козен¤, мишен¤), -¤тк- {мал¤тко, дит¤тко, тел¤тко), -ц- {в≥конце, сл≥вце), -ечк- {в≥конечко, сонечко, словечко), -¤чк- {волосс¤чко, п≥р'¤чко, г≥лл¤чка) тощо. ”творенн¤ з цими суф≥ксами мають стил≥стичне значенн¤ позитивноњ Ч мел≥оративноњ (в≥д лат. меl≥оr Ч кращий) оц≥нки. « таким стил≥стичним значенн¤м ¤к одиниц≥ стил≥стики мови вони реал≥зуютьс¤ у мовленн≥ ≥ здеб≥льшого надають йому забарвленн¤ пестливост≥, л≥ричност≥, н≥жност≥. ÷е типов≥ дл¤ украњнськоњ мови засоби вираженн¤ ≥нтимност≥. ¬икористанн¤ таких стил≥стичних одиниць надаЇ тексту колориту розмовност≥, фольклорност≥, дит¤чост≥ сприйманн¤ ≥ мовленн¤. —тил≥стика художньоњ л≥тератури даЇ багато приклад≥в використанн¤ утворень з суф≥ксами зменшеност≥ ≥ здр≥бн≥лост≥ у стил≥стичному значенн≥. ќдним ≥з таких приклад≥в може бути опов≥данн¤ ј.“есленка ЂЎкол¤рї, особливо початок опов≥данн¤, ¤кий становить суц≥льний ланцюг суф≥ксальних дериват≥в зменшеност≥: Ђћиколка, ѕрокоп≥в хлопчик, такий школ¤рик гарнесенький був: сумирненький, сором-ливенький, мл¤венький, ¤к д≥вчинка. “а ще ж такий чорнобривенький, б≥лолиценький, носик невеличкий, щ≥чки круглесеньк≥, ще й чубок кучер¤миї. «овн≥шн≥ риси, внутр≥шн≥ ¤кост≥ ћиколки подано через призму глибокоњ авторськоњ симпат≥њ, н≥жност≥ й пестливост≥. ÷е ви¤вилось у добор≥ в≥дпов≥дно до ц≥льовоњ настанови на¤вних в украњнськ≥й мов≥ ≥менникових утворень: ћиколка, хлопчик, школ¤рик, д≥вчинка, носик, щ≥чки, чубок з виразним ≥нтим≥зуючим значенн¤м. ѕосилюють стил≥стичне значенн¤ ≥менник≥в узгоджуван≥ з ними прикметников≥ суф≥ксальн≥ утворенн¤: гарнесенький, сумирненький, соромливенький, мл¤венький, чорнобривенький, б≥лолиценький, невеличкий, круглесеньк≥. Ќасиченн¤ початку опов≥данн¤ дериватами з ≥нтим≥зуючим стил≥стичним значенн¤м створюЇ в≥дпов≥дне тло тексту Ч н≥жно-ласкаве. ¬оно п≥дтримуЇтьс¤ введенн¤м у мовленн¤ ћиколки сл≥в: г≥лл¤чко, сонечко, д≥рочки, мережечки, наступним повторенн¤м у авторському мовленн≥ сл≥в щ≥чки, гол≥вка, повторенн¤м у к≥нц≥ опов≥данн¤ словосполучень щ≥чки круглесеньк≥, чубок кучер¤ми. ƒоб≥р стил≥стичних одиниць одного р¤ду (зменшувальних ≥менник≥в) ≥з заданою метою впливаЇ на виб≥р ≥нших мовних одиниць з таким самим ≥ нав≥ть ≥нтенсивн≥шим стил≥стичним значенн¤м Ч прикметник≥в ≥з суф≥ксами зменшеност≥ й пестливост≥, а також граматичноњ форми середнього роду у займенниках ≥ д≥Їсловах: Ђ¬оно й училось, н≥вроку йому. —трах ¤ке до книжки було: чита, одно чита... ¬оно вб≥гло в гущавину... ƒал≥ вхопило кв≥точку, осм≥хнулось, притулило до щ≥чки, погладило.., а воно вже таке раде...ї. ÷≥л≥сн≥сть художнього задуму твору вт≥лилась у мовленнЇву системн≥сть конкретного художнього тексту.
      “екст ¤к одиниц¤ мовленн¤ ≥ його результат в≥дображаЇ у своњй орган≥зац≥њ насамперед мовленнЇву системн≥сть конкретного стилю ≥ через нењ б≥льш в≥ддалено системн≥сть нац≥ональноњ мови. —тил≥стика ресурс≥в (неконтекстних мовних засоб≥в) вивчаЇ стил≥стично забарвлен≥ засоби мови не т≥льки в текст≥, а й поза контекстним використанн¤м. ÷е традиц≥йна стил≥стика, ¤ка в основному прагнула до повного опису стил≥стичних засоб≥в нац≥ональноњ мови, тому њњ ще називають описовою стил≥стикою. ¬она вивчаЇ т≥ мовн≥ елементи, ¤к≥ стануть матер≥алом дл¤ вибору ≥ подальшого в≥дбору мовних засоб≥в у мовленн≥. ѕроцес в≥дбору мовних засоб≥в ¤к етап мовленнЇвоњ д≥¤льност≥ включаЇ пост≥йно взаЇмозм≥нн≥ механ≥зми ототожненн¤ (пошук сп≥льного, не зважаючи на в≥дм≥нне, р≥зне, всупереч в≥дм≥нному) ≥ протиставленн¤ (пошук в≥дм≥нного, р≥зного, не дивл¤чись на сп≥льне, схоже, всупереч сп≥льному). ≤накше кажучи, мовець пост≥йно апробуЇ мовний матер≥ал на синон≥м≥ю, актуал≥зуЇ сп≥льне, але в ньому шукаЇ в≥дм≥нне. јпробуючи мовний матер≥ал на антон≥м≥ю, мовець акцентуЇ в≥дм≥нне, протилежне, проте на сп≥льн≥й основ≥. “ому в центр≥ уваги описовоњ стил≥стики, стил≥стики ресурс≥в мови Ї багата, розгалужена синон≥м≥¤ (≥ антон≥м≥¤) мовних засоб≥в р≥зних р≥вн≥в Ч лексичного, фразеолог≥чного, словотворчого, морфолог≥чного, синтаксичного. Ќа формуванн¤ синон≥м≥њ мовних засоб≥в впливаЇ багато чинник≥в. √оловний з них Ч усна ≥ писемна форми мови. ¬ результат≥ сформувалис¤ так≥ мовн≥ засоби, ¤к≥ переважно використовують у книжних жанрах, тобто у писемн≥й форм≥, вони мають ст≥йк≥ стил≥стичн≥ значенн¤ оф≥ц≥йност≥, академ≥зму, риторичност≥ тощо. њх прийн¤то називати книжними. ѕаралельно вид≥лились розмовн≥ засоби, ¤к≥ широко ≥ всеб≥чно використовують в усному розмовному мовленн≥, породжен≥ ним ≥, нав≥ть використовуючись у сучасному л≥тературному мовленн≥ в його писемн≥й форм≥, продовжують збер≥гати ознаки розмовност≥, невимушеност≥, безпосередност≥. ≤ в межах розр¤д≥в книжних та усних засоб≥в мови, ≥ на взаЇмному протиставленн≥ њх можуть формуватис¤ стил≥стичн≥ значенн¤: благанн¤ Ч проханн¤, воскресати Ч оживати, св≥чадо Ч дзеркало, гуманн≥сть Ч люд¤н≥сть, ратний Ч бойовий, оф≥рувати Ч жертвувати, брань Ч битва, перст Ч палець, десниц¤ Ч права рука, шуйц¤ Ч л≥ва рука, ректи Ч говорити тощо. ‘ункц≥ональна стил≥стика вивчаЇ законом≥рност≥ функц≥онуванн¤ нац≥ональноњ мови в≥дпов≥дно до потреб сусп≥льства, ситуац≥њ сп≥лкуванн¤, тобто функц≥ональний аспект мови. ќсобливу увагу прид≥л¤Ї використанню мови у р≥зних тип≥зованих сферах сп≥лкуванн¤ в≥дпов≥дно до виду сусп≥льно-продуктивноњ д≥¤льност≥ та форм сусп≥льноњ св≥домост≥ (наука, пол≥тика, право, мистецтво, виробництво, побут), тобто питанн¤м визначенн¤, формуванн¤ ≥ розвитку функц≥ональних стил≥в л≥тературноњ мови. ¬≥д описовоњ стил≥стики функц≥ональна в≥др≥зн¤Їтьс¤ визначенн¤м не т≥льки функц≥онального аспекту мови, а й рол≥ екстрал≥нгв≥стичних чинник≥в у мовному сп≥лкуванн≥, њх впливу на зд≥йсненн¤ мовою своњх основних сусп≥льних функц≥й. ‘ункц≥ональна стил≥стика вивчаЇ функц≥ональн≥ стил≥, њх класиф≥кац≥ю ≥ внутр≥шню жанрову диференц≥ац≥ю (функ-ц≥онально-стильов≥ р≥зновиди, п≥дстил≥), мовленнЇву системн≥сть стил≥в, принципи в≥дбору ≥ законом≥рност≥ поЇднанн¤ мовних одиниць у стил≥. ¬ сучасн≥й л≥нгв≥стиц≥ функц≥ональна стил≥стика Ї основним, найперспективн≥шим напр¤мом розвитку стил≥стики. ¬она поЇднуЇ в соб≥ дос¤гненн¤ л≥нгв≥стичних наук, що вивчають структуру ≥ систему мови (фонетика, лексиколог≥¤, граматика), ≥ наук, що вивчають функц≥ональний та естетичний аспекти мови (соц≥ол≥нгв≥стика, психол≥нгв≥стика, риторика, поетика, ≥стор≥¤ мови, культуролог≥¤, комун≥кац≥¤). «≥ставна стил≥стика. ” стил≥стичн≥й систем≥ кожноњ нац≥ональноњ мови взаЇмод≥ють елементи, сп≥льн≥ або в≥дпов≥дн≥ Ч сп≥вв≥дносн≥ дл¤ спор≥днених ≥ нав≥ть в≥ддалених мов, так зван≥ мовн≥ ун≥версали, Ч з нац≥онально-специф≥чними, самобутн≥ми дл¤ ц≥Їњ нац≥ональноњ мови. ¬и¤вити сп≥льне, загальне ≥ нац≥онально-специф≥чне у стил≥стичн≥й систем≥ нац≥ональноњ мови можна лише з≥ставленн¤м њњ ≥з стил≥стичними системами ≥нших нац≥ональних мов, насамперед найближчих, спор≥днених. ÷им займаютьс¤ з≥ставна ≥ пор≥вн¤льна стил≥стики. ¬ процес≥ з≥ставленн¤ стил≥стичних систем нац≥ональних мов важливо не т≥льки знайти сп≥льне ≥ в≥дм≥нне в стил≥стичних системах, а й ви¤вити сп≥вв≥днесен≥сть спшьного ≥ нац≥онально-специф≥чного у кожн≥й мов≥, њх питому вагу ≥ функц≥њ у сусп≥льн≥й мовн≥й практиц≥. ≤нтенсивний розвиток сусп≥льного виробництва, громадсько-пол≥тичного ≥ культурного житт¤ народ≥в у XX ст. викликали бурхливий розвиток ≥ збагаченн¤ кожноњ нац≥ональноњ мови, зокрема њх стил≥стичних систем.  р≥м нац≥онально-самобутн≥х, р≥зних за походженн¤м ≥ сферою використанн¤ стил≥стичних засоб≥в, кожна з нац≥ональних мов маЇ сп≥льн≥ з ≥ншими, здеб≥льшого спор≥дненими, мовами стил≥стичн≥ елементи, успадкован≥ з ≥сторично минулих культур (наприклад, сх≥днослов'¤нськ≥ мови мають латин≥зми, грецизми, старослов'¤н≥зми, тюрк≥зми), а також стил≥стичн≥ засоби, здобут≥ шл¤хом мовних контакт≥в на р≥зних етапах ≥стор≥њ, так≥, що виникли паралельно у р≥зних мовах у результат≥ мовноњ творчост≥, зумовленоњ науково-техн≥чним прогресом, новим часом ≥ новими потребами. ќдна з головних причин по¤ви нових мовних засоб≥в ген≥ально сформульована ћаксимом –ильським: ЂЌове житт¤ нового прагне словаї.
      ѕор≥вн¤льна стил≥стика вивчаЇ нац≥ональне та ≥нтернац≥ональне в стил≥стичних системах нац≥ональних мов, розкриваЇ причини та обірунтовуЇ шл¤хи зб≥льшенн¤ ≥нтернац≥онального лексичного (особливо терм≥нолог≥чного) фонду у нац≥ональних мовах, ви¤вл¤Ї сп≥льне ≥ в≥дм≥нне у формуванн≥ функц≥ональних стил≥в, в≥дзначаЇ специф≥чн≥ функц≥онально-стильов≥ ≥ жанров≥ р≥зновиди, нац≥ональн≥ особливост≥ мовленнЇвих системностей функц≥ональних стил≥в тощо. ѕор≥вн¤льна стил≥стика може бути ¤к пор≥вн¤льною стил≥стикою ресурс≥в, так ≥ пор≥вн¤льною функц≥ональною стил≥стикою. ѕор≥вн¤льне досл≥дженн¤ стил≥стичних систем нац≥ональних мов даЇ багатий матер≥ал дл¤ п≥знанн¤ мовотворчост≥ народу, специф≥ки нац≥онального образного мисленн¤, шл¤х≥в ≥ способ≥в метафоризац≥њ, розвитку духовноњ культури. —тил≥стичн≥ засоби мови, сформован≥ на асоц≥ативних зв'¤зках, часто в≥дображають культурно-≥сторичн≥ традиц≥њ народу, спос≥б його житт¤, побут тощо. ” слов'¤н приймають хл≥бом-с≥ллю (гостинно, доброзичливо), в узбек≥в Ч хл≥бом-чаЇм, у француз≥в Ч хл≥бом-вином, у чукч≥в Ч рибою. ¬≥дпов≥дно у стил≥стичних системах цих мов ≥ закр≥пилис¤ певн≥ образн≥ вислови, сформувались афоризми. —тил≥стика, що займаЇтьс¤ досл≥дженн¤м стил≥стичних систем неспор≥днених мов, зокрема њх в≥дм≥нних стил≥стичних ознак, називаЇтьс¤ коптрас-тивною. ≤сторична стил≥стика. —тил≥стична система нац≥ональноњ мови, ¤к найб≥льш залежна в≥д позамовних фактор≥в ≥ динам≥чна, Ї категор≥Їю ≥сторичною. “ому може бути два аспекти досл≥дженн¤ стил≥стичноњ системи конкретноњ мови Ч синхронний ≥ д≥ахронний. –озвиненим ≥ продуктивним у сучасн≥й стил≥стиц≥ Ї синхронний, оск≥льки в≥н кр≥м теоретичного маЇ 26 ≥ прикладний характер, в≥дпов≥даЇ основному завданню сучасноњ л≥нгв≥стики Ч повному ≥ всеб≥чному досл≥дженню мови ¤к способу творенн¤ ≥ вираженн¤ думки, ¤к найважлив≥шому засобу комун≥кац≥њ, способу п≥знанн¤ св≥ту, чиннику формуванн¤ особистост≥ ≥ п≥днесенн¤ њњ культури. —учасна, або синхронна, стил≥стика досл≥джуЇ стил≥стичну систему нац≥ональноњ мови з погл¤ду сучасних потреб мовного сп≥лкуваннн¤ ≥ в≥дпов≥дност≥ стил≥стичних ¤вищ та засоб≥в нин≥ чинним л≥тературним ≥ стил≥стичним нормам.
      ƒосл≥дженн¤м стил≥стичноњ системи в д≥ахронному аспект≥, тобто в њњ ≥сторичному розвитку, займаЇтьс¤ ≥сторична стил≥стика. ¬она вивчаЇ формуванн¤ ≥ розвиток стил≥в упродовж ус≥х етап≥в розвитку нац≥ональноњ мови, динам≥ку розвитку виражальних одиниць, часову ≥ ¤к≥сну зм≥ну конотац≥њ, хронолог≥чно маркован≥ стил≥стичн≥ засоби. ≤сторична стил≥стика досл≥джуЇ ¤к ≥стор≥ю сучасних стил≥стичних засоб≥в нац≥ональноњ мови, причини њх по¤ви, основн≥ етапи розвитку, так ≥ стил≥стичн≥ засоби минулих ≥сторичних епох у розвитку конкретноњ мови або спор≥днених мов. —тил≥стичн≥ засоби мови в певн≥ ≥сторичн≥ пер≥оди њњ розвитку мали своњ норми вживанн¤, основою ¤ких були норми л≥тературноњ ≥ загальнонародноњ мови того пер≥оду. Ќа кожному етап≥ ≥сторичного розвитку стил≥стичн≥ норми визначаютьс¤ сусп≥льною мовною практикою, естетикою мови, частково й мовними тенденц≥¤ми окремих соц≥альних верств. „астина стил≥стичних елемент≥в залишаЇтьс¤ стил≥стично виразною т≥льки у своњй епос≥ (сучасному мовцев≥ вони можуть бути й незрозум≥л≥). ≤нша частина стил≥стичних засоб≥в в≥дходить у пасивний запас мови ≥ лише вр¤ди-годи використовуЇтьс¤ з певною стил≥стичною настановою. ѕроте й ц≥ стил≥стичн≥ засоби переход¤ть у наступну епоху розвитку мови та можуть усп≥шно в н≥й виконувти своњ стил≥стичн≥ функц≥њ.
      ƒ≥алектна стил≥стика. ƒо сфери д≥алектноњ стил≥стики в≥днос¤ть досл≥дженн¤ гов≥ркового мовленн¤ з погл¤ду спец≥ального ≥ доц≥льного вибору, використанн¤, розпод≥лу в ньому мовних одиниць нос≥¤ми говору в≥дпов≥дно до функц≥онального призначенн¤, комун≥кативноњ настанови, тобто д≥алектна стил≥стика вивчаЇ стил≥стичне розшаруванн¤ ≥ диференц≥ац≥ю мовних одиниць у межах певного д≥алекту чи гов≥рки. ≤нший аспект д≥алектноњ стил≥стики пол¤гаЇ у з'¤суванн≥ сп≥вв≥дношенн¤ л≥тературноњ мови ≥ д≥алект≥в (чи д≥алекту) та його впливу на формуванн¤ л≥тературноњ мови, виробленн¤ њњ стил≥в, у вивченн≥ стил≥стичноњ рол≥ д≥алектизм≥в у межах стилю, найчаст≥ше художнього. ћ≥сцева гов≥рка м≥цно ЇднаЇ людину з р≥дним краЇм, родиною, звича¤ми. “ому й нин≥, в час повсюдного оволод≥нн¤ в школ≥ нормами л≥тературноњ мови, д≥алекти живуть. ѕроте через р≥зн≥ ≥сторично-пол≥тичн≥ причини на р≥зних етн≥чно украњнських територ≥¤х вони перебувають не в однаковому сп≥вв≥дношенн≥ з л≥тературною мовою. Ќова украњнська л≥тературна мова сформувалас¤ на баз≥ середньонаддн≥пр¤нських (п≥вденно-сх≥дних) говор≥в з незначним залученн¤м елемент≥в ≥нших гов≥рок. “ому специф≥чн≥ п≥вн≥чн≥ та особливо п≥вденно-зах≥дн≥ гов≥рки набули стил≥стичноњ маркованост≥, њх елементи використовують у художн≥х творах ¤к стил≥стичний зас≥б на тл≥ нормативних загальнонародних мовних одиниць. Ќаприклад:  оли ≤ванов≥ минуло с≥м л≥т, в≥н уже дививс¤ на св≥т ≥накше. ¬≥н знав уз≥се багато. ”м≥в знаходити пом≥чне з≥лл¤ Ч одален, матриган ≥ п≥дойму, розум≥в, про що канькаЇ кан¤, з чого повстала зозул¤, ≥ коли опов≥дав про все те вдома, мати непевно позирала на нього: може, воно до нього говорить? «нав, що на св≥т≥ пануЇ нечиста сила, що ар≥дник (злий дух) править ус≥м, що в л≥сах повно л≥совик≥в, ¤к≥ пасуть там свою маржинку: олен≥в, зайц≥в ≥ серп; що там блукаЇ веселий чугайстир, ¤кий зараз просить стр≥чного в танець та роздираЇ н¤вки, що живе в л≥с≥ голос сокири. ¬ище, по безводних далеких неде¤х, н¤вки розвод¤ть своњ безконечн≥ танки, а по скел¤х ховаЇтьс¤ щезник. ћ≥г би розказати ≥ про русалок, що гарноњ днини виход¤ть з води на берег, щоб сп≥вати п≥сень, вигадувати байки ≥ молитви, про потопельник≥в, ¤к≥ по заход≥ сонц¤ сушать бл≥де т≥ло своЇ па камен¤х в р≥чц≥. ¬с¤к≥ зл≥ духи заповнюють скел≥, л≥си, провалл¤, хати й загороди та чигають на христи¤нина або на маржину, щоб зробити њм шкоду (ћ.  оцюбинський). ѕисьменники використовують д≥алектизми ¤к зас≥б дл¤ створенн¤ локального колориту в текст≥: ƒуми ж моњ, думи руськ≥, в≥дки ви с¤ вз¤ли? ÷и ви, може, в моњм раю кв≥точками цвили, ÷и ви, може, в моњм неб≥ ангелом л≥тали, ўо ви мос б≥дне серце дос≥ колисали? “ак, ¤к мати вороб'¤тко вечором колише, ≤ над ним, ≥ коло него хрестик божий пише. Ѕи уроки, би зл≥ духи там не приступали, Ч “ак ≥ мос б≥дне серце ви-сте колисали. (ё. ‘едькович) ” д≥алект≥ виразно вид≥л¤ютьс¤ два функц≥ональн≥ види (стил≥): розмовний ≥ художн≥й (народноњ творчост≥). —тил≥стичне багатство д≥алекту (гов≥рки) найповн≥ше ви¤вл¤Їтьс¤ у розмовному стил≥. як правило, мовець виражаЇ своЇ активне ставленн¤ до сп≥врозмовника з допомогою лексики, експресивних ≥мператив≥в, фразеолог≥зм≥в, пор≥вн¤нь, часток, вигук≥в, вставних сл≥в тощо.  ожна з форм гов≥ркового розмовного стилю Ч д≥алог, пол≥лог, в≥льна розпов≥дь Ч мають своњ особливост≥. ƒ≥алог характеризуЇтьс¤ питально-в≥дпов≥дними, часто неповними реченн¤ми, пол≥лог Ч реченн¤ми-вкрапленн¤ми, стверджувальними чи заперечними частками. ¬≥льна розпов≥дь м≥стить ≥ складн≥ш≥ синтаксичн≥ конструкц≥њ, наступне поповненн¤ пропущених ланок у текст≥ тощо. —тил≥стика украњнських д≥алект≥в ≥ њх гов≥рок дос≥ належним чином не вивчена ≥ не описана. ѕричина й у тому, що мовець засвоюЇ д≥алект не з п≥дручник≥в ≥ пос≥бник≥в (¤к л≥тературну мову), а п≥знаЇ й освоюЇ його впродовж усього житт¤ з принаг≥дних мовних ситуац≥й, ¤к≥ п≥де не ф≥ксуютьс¤, кр≥м ¤к у пам'¤т≥ мовц≥в. ’удожн≥й стиль д≥алекту Ї його територ≥альною народною творч≥стю, що виникаЇ на основному тл≥ розмовного стилю д≥алекту, але з ознаками зумисноњ художност≥ Ч традиц≥йних дл¤ фольклору троп ≥ ф≥гур. Ќаприклад: ќй, в≥нку м≥й, в≥нку, ой ¤к Їс с¤ м≥ зм≥нив, юж с¤ м≥ не будеш ой на главц≥ зелен≥в (с. ѕ≥дберезц≥, Ћьв≥вська обл.). ‘ольклорн≥ художн≥ твори, найчаст≥ше п≥сн≥ й казки, поширюючись на ≥нш≥ етн≥чн≥ украњнськ≥ д≥алектн≥ територ≥њ, поступово можуть переносити туди д≥алектн≥ риси, а пот≥м втрачати або зм≥нювати б≥льш≥сть ≥з них. “ак виникаЇ загальноукрањнський нац≥ональний фольклор надд≥алектного мовного р≥вн¤, зрозум≥лий ус≥м украњнц¤м. ” межах розмовного стилю д≥алекту пом≥тн≥ стильов≥ колорити: нейтральний, вв≥чливий, пестливий, жарт≥вливий, фам≥ль¤рний, грубий. ƒ≥алектна мова ≥нтенсивно впливаЇ на л≥тературну (¤кщо вона формуЇтьс¤ на д≥алектн≥й, животворн≥й основ≥) в початковому пер≥од≥ становленн¤ л≥тературних норм. « розвитком ≥ зм≥цненн¤м л≥тературноњ мови вплив д≥алектноњ на нењ зменшуЇтьс¤. “а не сл≥д забувати, що д≥алекти ≥ њх гов≥рки Ч це потенц≥йний резерв (Ђкомораї) стил≥стичних засоб≥в л≥тературноњ мови, невичерпне джерело поповненн¤ художн≥х засоб≥в ≥ запорука њњ майбутнього житт¤.
       —тил≥стика тексту. ¬ стил≥стиц≥ мовленн¤ вид≥л¤Їтьс¤ стил≥стика тексту. ћова породжуЇ мовленн¤, вона надаЇ в його розпор¤дженн¤ систему елемент≥в з певними стил≥стичними можливост¤ми ≥ потенц≥¤ми (стил≥стика мови). —тил≥стика мовленн¤ Ч це виражальн≥ засоби ≥ прийоми њх орган≥зац≥њ, стил≥стичн≥ ф≥гури: р≥зноман≥тн≥ повтори ≥ комб≥нац≥њ, перенесенн¤ значень, семантичн≥ зм≥щенн¤ ≥ нашаруванн¤, символ≥зац≥¤, ≥нш≥ засоби смисловоњ образност≥, лог≥ко-смислов≥ переходи до р≥зних вид≥в аргументац≥њ та експресивност≥ тощо. ћовленн¤ породжуЇ тексти, отже, те, що досл≥джуЇ ≥ вивчаЇ стил≥стика мовленн¤, мало б знаходити ≥ знаходить своЇ вт≥ленн¤ в текстах. “ексти, њх визначенн¤, типолог≥ю, повну характеристику кожного виду вивчаЇ л≥нгв≥стика тексту. —тил≥стика тексту Ї лише частиною л≥нгв≥стики тексту. —пираючись на структурн≥ принципи тексту, на конструктивн≥ прийоми його орган≥зац≥њ (побудову), стил≥стика тексту вивчаЇ, ¤к вт≥люЇтьс¤ ≥де¤ ≥ зм≥ст твору в тканину тексту, ¤к це в≥дбиваЇтьс¤ на особливост¤х композиц≥њ, орган≥зац≥њ мовного матер≥алу, ¤кий мовний матер≥ал стил≥стично значим≥ший дл¤ текст≥в цього типу, ¤к≥ функц≥њ в≥н виконуЇ в≥дпов≥дно до зм≥сту ≥ ц≥льовоњ настанови. ¬икористовуючи теоретичн≥ здобутки ≥ конкретн≥ дан≥ стил≥стики мови ≥ мовленн¤, функц≥ональноњ стил≥стики та ≥нших стил≥стичних напр¤м≥в, вивчаючи кращ≥ зразки текст≥в р≥зних тип≥в, стил≥стика тексту допомагаЇ задовольн¤ти зростаюч≥ потреби сучасного сусп≥льства в розвитку ≥ вдосконаленн≥ мовноњ практики, у набутт≥ мовних навичок ≥ вм≥нь. ƒл¤ стил≥стики тексту особливо важливим Ї дотриманн¤ основного методолог≥чного принципу щодо д≥алектичноњ Їдност≥ форми ≥ зм≥сту ¤к двох нерозривно пов'¤заних ≥ взаЇмно зумовлених стор≥н художнього або нехудожнього тексту. « розвитком стил≥стичноњ науки ≥ зростанн¤м потреб мовноњ практики в стил≥стиц≥ виокремивс¤ напр¤мок прикладного характеру Ч практична стил≥стика. ¬она покликана навчити мовц≥в добре волод≥ти багатством виражальних засоб≥в нац≥ональноњ мови в≥дпов≥дно до мети, призначенн¤, умов ≥ сфери сп≥лкуванн¤. «авданн¤ ¤сне, але складне дл¤ виконанн¤, оск≥льки на процес ≥ результат мовотворчоњ д≥¤льност≥ людей д≥Ї багато фактор≥в мовних, мовленнЇвих ≥ позамовних Ч сусп≥льних ≥ психолог≥чних. ѕрактична стил≥стика нац≥ональноњ мови Ч це навчальна дисципл≥на, в ¤к≥й розгл¤даютьс¤ загальн≥ в≥домост≥ про стил≥ мови ≥ мовленн¤, про стил≥стичн≥ норми, вивчаютьс¤ стил≥стичн≥ засоби нац≥ональноњ мови з њх смисловими та емоц≥йно-експресивними оц≥нками, прийоми використанн¤ мовних засоб≥в дл¤ правильноњ орган≥зац≥њ мовленн¤.
ѕрикладний характер практичноњ стил≥стики не позбавл¤Ї њњ науково-теоретичноњ основи, а, навпаки, виводить практичну стил≥стику з науково-теоретичноњ бази загальноњ стил≥стики, стил≥стики мови, функц≥ональноњ стил≥стики. ѕрактична стил≥стика озброюЇ мовц≥в знанн¤м стил≥стичного арсеналу нац≥ональноњ мови, вм≥нн¤м зробити з нього правильний виб≥р, знанн¤м прийом≥в орган≥зац≥њ мовного матер≥алу ≥ вм≥нн¤м конструювати правильне мовленн¤. ѕроте насамперед, за вимогами практичноњ стил≥стики, треба знати комун≥кативну мету, ц≥льову настанову мовленн¤. ÷≥льова настанова, або ≥нтенц≥¤, допомагаЇ не т≥льки в≥д≥брати мовний матер≥ал, а й подавати його в певному пор¤дку з в≥дпов≥дним забарвленн¤м. ўе грецький риторик  в≥нт≥л≥ан писав, що перш н≥ж говорити, сл≥д знати, що треба у мов≥ возвеличити чи принизити, що вимовити стр≥мко чи скромно, звабливо чи поважно, широко чи коротко, грубо чи н≥жно, пишно чи тонко, велично чи вв≥чливо; а пот≥м м≥ркувати, ¤кими краще висловами, ¤кими ф≥гурами, ¤кими думками, ¤кою м≥рою ≥ в ¤кому розташуванн≥ можемо дос¤гти нашого нам≥ру. ¬≥дпов≥дно до ц≥льовоњ настанови розгортаЇтьс¤ тема шл¤хом в≥дбору з асоц≥ативного пол¤ мовних одиниць дл¤ детал≥зованого найменуванн¤ предмет≥в думки або ц≥л≥сного замислу ≥ дл¤ њх синтагматичного впор¤дкуванн¤. ќтже, сучасна практична стил≥стика м≥стить не т≥льки нормативн≥сть використанн¤ стил≥стичних засоб≥в, загальн≥ в≥домост≥ про стил≥, оц≥нку ≥ характеристику мовних засоб≥в, зокрема синон≥м≥чних, ¤к ірунт дл¤ в≥дбору, а й комун≥кативну мету, ц≥льову настанову, умови й ситуац≥њ сп≥лкуванн¤. «авданн¤ми практичноњ стил≥стики Ї впровадженн¤ в мовленнЇву практику правил теоретичноњ стил≥стики, вихованн¤ у мовц≥в чутт¤ мовноњ культури. ” стил≥стиц≥ ресурс≥в (описов≥й) вид≥л¤ютьс¤ так≥ частини: фоностил≥стика, лексична стил≥стика, граматична стил≥стика.
      ‘оностил≥стика. ‘онетика украњнськоњ мови вивчаЇ звуки в акустичному, анатомо-артикул¤торному, л≥нгв≥стичному аспектах. —тил≥стика украњнськоњ мови, а саме њњ розд≥л фоностил≥стика, в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д фонетики тим, що, спираючись на нењ, вивчаЇ частоту вживанн¤ фонем у р≥зних стил¤х, њх сполучуван≥сть ≥ сп≥вв≥дношенн¤, вибираЇ з р¤ду акустико-артикул¤торних ≥ л≥нгв≥стичних ознак, досл≥джених фонетикою, т≥, що здатн≥ створювати звуковий ефект, вмотивований зм≥стом ≥ образн≥стю тексту. —тил≥стична фонетика вивчаЇ засоби звуковоњ орган≥зац≥њ мовленн¤, вид≥л¤Ї найдоц≥льн≥ш≥ способи використанн¤ природних ≥ функц≥ональних ознак звук≥в дл¤ певного типу мовленн¤. ‘оностил≥стика в≥дображаЇ фоносемантичн≥ зв'¤зки м≥ж словами в текст≥. ¬они можуть бути первинними (звуконасл≥дувальними) ≥ вторинними (звукосимвол≥чними). Ќа¤вн≥сть фонетичного значенн¤ спостер≥гаЇтьс¤ у словах, що позначають рух, звучанн¤, ¤к≥сть, форму, кол≥р, св≥тло. ‘онетичне значенн¤ таких сл≥в може мати природну (ф≥зичну) вмотивован≥сть (туп, бр¤зь) ≥ психолог≥чну, зумовлену синестез≥Їю значенн¤, тобто поЇднанн¤м або транспозиц≥Їю одних вид≥в в≥дчутт≥в у ≥нш≥ за асоц≥ац≥Їю (легке Ї приЇмним, а важке неприЇмним).ѕр¤ма фонетична мотивац≥¤ може видозм≥нюватис¤ або втрачатис¤, а натом≥сть закр≥плюЇтьс¤ мовна звичка сприймати певн≥ звукосполученн¤ саме так (л¤л¤, льол¤, лелека, шури-мури). Ќаприклад, з твердими звуками асоц≥юЇтьс¤ щось велике, тверде, р≥зке, неприЇмне, сильне, а з м'¤кими Ч м'¤ке, маленьке, легке, приЇмне, ласкаве. ¬ основ≥ звуконасл≥дуванн¤ лежить в≥дпов≥дн≥сть (мотив) природних звучань, у¤влень ≥ акустико-артикул¤торних ознак мовних звук≥в. «агальнов≥доме повторювальне звуконасл≥дуванн¤ шу-шу, завд¤ки зображальн≥й базов≥й функц≥њ приголосного шумного щшинного шипл¤чого звука [ш], традиц≥йно використовуЇтьс¤ дл¤ створенн¤ звукообразу шуму, шепоту тощо. ¬ пов≥ст≥ ћ.  оцюбинського Ђƒорогою ц≥ноюї воно к≥лька раз≥в вводитьс¤ в у¤вну пр¤му мову Ч шеп≥т мороку Ч дл¤ зображенн¤ картини суц≥льноњ темр¤ви ≥ гн≥тючого страху, в ¤кому перебувала —олом≥¤: ¬≥н жив, той морок, рухавс¤, дихав, шептав щось тис¤чними устами, безперестанно, уперто, з посвистом, ¤к стара баба. —олом≥¤ сид≥ла перестрашено та прислухалас¤, про що шепче морок. Ўу... шу... шу... Чпочинав в≥н здалека, шу... шу... шу... Ч одзивалось тут коло нењ, - шу... шу... шу... Ч шепот≥ло все разом Ч а пощо було кл¤сти... шу-шу... а тепер умре... побачиш Ч умре... шу... шу... шу... —олом≥њ ставало моторошно. ЂЅрешеш, брешеш... Ч хот≥ла вона кинути в лице злому мороков≥, Ч в≥н м≥й... в≥н буде жити... його не дуже поранено... адже в≥н ст≥льки проб≥г...ї јле морок уперто шум≥в своЇ: Ч ¬≥н умре ... шу... шу...
√оловним елементом звуковоњ орган≥зац≥њ художньоњ, переважно в≥ршовоњ, мови Ї звуковий повтор. ÷е один ≥з засоб≥в емоц≥йно-естетичного впливу на читача. ”крањнська мова, з притаманною њй милозвучн≥стю, гармон≥йним сп≥вв≥дношенн¤м голосних ≥ приголосних звук≥в, маЇ широк≥ можливост≥ дл¤ словесного ≥нструментуванн¤. ¬ид≥л¤ють пост≥йн≥ (регул¤рн≥) звуков≥ повтори за сп≥вв≥дношенн¤м голосних ≥ приголосних звук≥в, серед них риму (гр. пуњ≥ш≥оз Ч ритм, такт, розм≥рн≥сть) Ч сп≥взвучч¤, звуковий повтор у в≥ршах, здеб≥льшого в к≥нц≥ р¤дк≥в:
ƒ≥алект чи самост≥йна мова? Ќайпуап≥шЇ в св≥т≥ це питанн¤. ћ≥л≥онам треба сього слова ≤ гр≥хом ус¤ке тут хитанн¤. (≤. ‘ранко)
™ й непост≥йн≥ (нерегул¤рн≥) звуков≥ повтори, наприклад звуковий паралел≥зм, форми ¤кого розр≥зн¤ютьс¤ за акустико-артикул¤торними ознаками звук≥в. ” звуковому паралел≥зм≥ вид≥л¤ють к≥лька фонетичних ф≥гур.
јл≥терац≥¤ Ч суголосс¤ приголосних звук≥в, тобто повтор одного або к≥лькох приголосних у сум≥жних чи розташованих недалеко одне в≥д одного словах.
ћонафон Ч слова, що починаютьс¤ однаковим звуком. я стою на круч≥ Ч «а р≥кою дзвони: ∆ду твоњх в≥трил ¤ Ч “≥нь там тоне, т≥нь там десь... ¬ипливають хмари Ч —ум росте, мов колос: ’мари хмар¤ть хвил≥ Ч —умно, сам ¤, св≥тлий сон... ...–ад≥йте, груди, грозам ≥ морозам. ... “≥, що у творчу круговерть Ќесуть руњну, рабство, смерть. ћоре, море, рок≥т гор¤, ѕосвисти пустель! (ѕ. “ичина)
јсонанс (в≥д лат. аssо Ч в≥дгукуюс¤) Ч суголосс¤ голосних, тобто повтор одн≥Їњ або к≥лькох голосних у сум≥жних чи розташованих недалеко одне в≥д одного словах. Ќаприклад, асонанс и та ≥: “и вчиш любити все, що перем≥нне ≤ що незм≥нне, ¤к незм≥нний св≥т... –озсипалис¤ кругл≥ намистинки... (ѕ. “ичина)
јнафора Ч початковий (≥н≥ц≥альний) повтор однакових звук≥в (сл≥в) на початку сл≥в, р¤дк≥в, строф, речень, абзац≥в, розд≥л≥в твору. Ќаприклад: ’олодний сон. ’олодний сан добра, ’олодний сенс багр¤ного пера. (≤. ƒрач)
≈п≥фора Ч повтор однакових звук≥в, сл≥в, словосполучень наприк≥нц≥ сум≥жних в≥ршованих р¤дк≥в, строф, речень, абзац≥в, розд≥л≥в твору. ÷≥ повторенн¤ увиразнюють мову, п≥дсилюють ≥ п≥дкреслюють ¤кусь думку. Ќаприклад: ¬иють собаки, в≥щуючи недолю, ≥ небесн≥ птиц≥ л≥тають уноч≥ над селом ≥ в≥≥щ'ють недолю. ≤ реве худоба вноч≥, ≥ в≥щуЇ недолю (ќ. ƒовженко).
—тик Ч з≥ткненн¤ однакових звук≥в наприк≥нц≥ одних сл≥в, р¤дк≥в ≥ т. ≥н. ≥ на початку наступних. Ќаприклад: ƒо причалу √ондола чалить. ѕовн≥ сонцем губи ≤ згуби, ≥ розгубленост≥. (1. ƒрач)