ћетодолог≥¤ визначаЇ п≥дх≥д до об'Їкт≥в досл≥дженн¤, загальну ор≥Їнтац≥ю в науковому пошуку, спос≥б побудови наукових знань, сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж суб'Їктами ≥ об'Їктами досл≥дженн¤. ќсновними методолог≥чними принципами стил≥стики украњнськоњ мови Ї загальн≥ ф≥лософськ≥ положенн¤ про мову ¤к сутн≥сть людини, ¤к вид ≥ результат сусп≥льно усв≥домленоњ д≥¤льност≥. ÷≥ положенн¤ зор≥Їнтован≥ на те, що оск≥льки украњнська мова Ї породженн¤м духовноњ ≥ виробничоњ д≥¤льност≥ украњнського народу, то, отже, вона збер≥гаЇ ≥сторичну пам'¤ть украњнськоњ нац≥њ, несе в соб≥ й розвиваЇ його ментальн≥сть Ч нац≥ональну св≥дом≥сть, самобутн≥сть св≥тобаченн¤ ≥ св≥тов≥дчуванн¤.
         “ерм≥н ментальн≥сть походить в≥д лат. Ђрозум; мисленн¤ї. ћентальн≥сть можна визначити ¤к своЇр≥дний тип, спос≥б мисленн¤, ¤к св≥тобаченн¤, св≥тов≥дчуванн¤ окремого ≥ндив≥да або сп≥льност≥ людей.
         ” л≥тературознавчому словнику-дов≥днику ментальн≥сть подаЇтьс¤ ¤к глибинний р≥вень колективноњ та ≥ндив≥дуальноњ св≥домост≥, усталена ≥ водночас Ђдинам≥чна сукупн≥сть настанов особистост≥, демограф≥чноњ групи у сприйманн≥ залежно в≥д етногенетичноњ пам'¤т≥, культури тощої.
         ћентальн≥сть формуЇ специф≥чне середовище особист≥сного нац≥онального та соц≥ального життЇд≥¤нн¤, зумовлюЇ його культурно-≥сторичну динам≥ку, надаЇ йому ун≥кальних рис. ÷е сукупн≥сть типових дл¤ даного етносу способ≥в повед≥нки ≥ життЇд≥¤льност≥, св≥тогл¤дних ор≥Їнтир≥в та ц≥нностей. ћентальн≥сть Ч це також соц≥ально-психолог≥чна самоорган≥зац≥¤ представник≥в певноњ культурноњ традиц≥њ, що характеризуЇтьс¤ Їдн≥стю њхн≥х настанов, переживань, думок, почутт≥в ≥ ви¤вл¤Їтьс¤ в тотожност≥ св≥тосприйн¤тт¤ ≥ св≥тобаченн¤. ¬ кожному сусп≥льств≥ Ї специф≥чн≥ умови дл¤ структуруванн¤ сусп≥льноњ св≥домост≥: традиц≥њ, культура, мова, спос≥б житт¤ ≥ рел≥г≥йн≥сть утворюють своЇр≥дну матрицю, в межах ¤коњ ≥ формуЇтьс¤ нац≥ональна ментальн≥сть. ћентальн≥сть Ч це ун≥версальний факт сусп≥льноњ св≥домост≥, що, висв≥тлюючи нац≥ональну своЇр≥дн≥сть, знаходить пра≥сторичне п≥дтвердженн¤ в народн≥й мудрост≥. ћентальн≥стю можна назвати зм≥стовий контекст, буттЇве тло, на ¤кому розвиваютьс¤ соц≥ально-культурний досв≥д та вищ≥ форми духовного самовдосконаленн¤ народу. ћентальн≥сть Ч еталонний чуттЇво-розумовий ≥нструментар≥й, ¤ким особист≥сть оволод≥ваЇ з р≥зною м≥рою усп≥шност≥ впродовж житт¤ за допомогою мови, ¤ка Ї не лише засобом св≥домост≥, а й органом ≥ продуктом нац≥ональноњ ментальност≥. ‘ундаментальна матриц¤ ментальност≥ утворюЇтьс¤ з культури, мови, способу житт¤ ≥ соц≥ально орган≥зованих форм духовност≥ (у т. ч. рел≥г≥йноњ). ћентальн≥сть Ч ц≥л≥сний образ людськоњ д≥¤льност≥ Ч можна розгл¤дати ¤к певний спос≥б д≥¤нн¤, мисленн¤ та сприйманн¤ довк≥лл¤. ¬ ≥сторичн≥й ретроспектив≥ ментальн≥сть в≥дображаЇ духовний портрет нац≥њ, етносу чи ≥ншоњ сп≥льноти, що окреслюЇ поле њхньоњ активност≥ у самоствердженн≥ ≥ перетворенн≥ св≥ту сьогодн≥ та в майбутньому.
         ƒумки ¬. √умбольдта про мову ¤к енерг≥ю, особливе св≥тобаченн¤, Ђпост≥йно в≥дтворювану роботу духуї, Ђзас≥б духовноњ д≥¤льност≥ї, Ђсв≥т, що лежить м≥ж св≥том зовн≥шн≥х ¤вищ ≥ внутр≥шн≥м св≥том людиниї, а також думки його наступник≥в: •.-√. •адамера Ч про Ђспоконв≥чно мовний характер бутт¤ї, Ђспоконв≥чну люд¤н≥сть мовиї, про Ђмову ¤к досв≥д св≥туї, ¤к Ђкультурно-≥сторичний контекстї, ћ. ’айдеггераЧ про те, що мовц≥ ≥снують Ђперш за все у мов≥ ≥ при мов≥ї, що сутн≥сть людини вт≥люЇтьс¤ у мов≥, Ч ц≥ думки й ≥дењ все ширше використовуютьс¤ в ≥нтерпретативн≥й методолог≥њ функц≥ональноњ стил≥стики.
         ћожна вважати, що основним методолог≥чним принципом стил≥стики украњнськоњ мови Ї ф≥лософ≥¤ п≥знанн¤ украњнського народу через його мову, а знанн¤ ≥ розум≥нн¤ украњнськоњ мови Ч через знанн¤ њњ творц¤ ≥ нос≥¤ -Ч украњнського народу. Ќауков≥ галуз≥ про украњнський етнос, його ≥стор≥ю, мову, л≥тературу, культуру, пол≥тику тощо Ї п≥дірунт¤м науковоњ стил≥стики украњнськоњ мови.
         ћетоди ≥ прийоми, за допомогою ¤ких досл≥джують, описують ≥ вивчають стил≥стичн≥ ¤вища, з одного боку, зумовлен≥ ф≥лософськими методами п≥знанн¤, а з ≥ншого Ч специф≥кою самого предмета досл≥дженн¤, властив≥стю мовного матер≥алу, що вивчаЇтьс¤, метою ≥ завданн¤ми досл≥дженн¤ та загальною методолог≥Їю украњнознавчих студ≥й.
         ‘≥лософський метод прокладаЇ шл¤х до Їдино правильного, справд≥ наукового п≥знанн¤ предмета досл≥дженн¤, розум≥нн¤ природи ≥ сутност≥ законом≥рностей його функц≥онуванн¤, допомагаЇ побачити в частковому, конкретному Ч загальне, у поверховому Ч глибинне, у випадковому Ч необх≥дне, в дов≥льному Ч знайти причину, зрозум≥ти зв'¤зок залежностей м≥ж ¤вищами та сутност¤ми ≥ таким чином одержати справд≥ ≥стинн≥ знанн¤. ‘≥лософське положенн¤ про зв'¤зок ≥деального ≥ матер≥ального проектуЇтьс¤ в мов≥ на взаЇмов≥дношенн¤ зм≥сту (семантики) одиниць матер≥альноњ субстанц≥њ Ч морфем, словоформ, конструкц≥й. Ќепоборний дуал≥зм мовного знака спонукаЇ стил≥стику мови до самопошуку ≥ саморозвитку. як т≥льки встановлюЇтьс¤ р≥вновага плану зм≥сту ≥ плану вираженн¤ мовного знака, то ви¤вл¤Їтьс¤, що з ц≥Їю р≥вновагою настаЇ стил≥стична н≥вел¤ц≥¤, зневиразненн¤ знака, ≥ стил≥стика знову шукаЇ нових, точн≥ших, барвист≥ших або прост≥ших засоб≥в плану вираженн¤.
         ” л≥нгвостил≥стичних досл≥дженн¤х останн≥х дес¤тил≥ть переважаЇ ≥нтерпретативиа методолог≥¤. ÷е пов'¤зано з посиленн¤м наукового ≥нтересу до функц≥ональноњ стил≥стики, зокрема до мовленнЇвоњ системност≥ функц≥онального стилю ¤к системи, що формуЇ стильову специф≥ку тексту з р≥знор≥вневих мовних одиниць. ¬важаЇтьс¤, що Ђ≥нтерпретативна методолог≥¤ дозвол¤Ї по-новому визначити функц≥њ мови у соц≥ум≥, сформулювати векторн≥сть ≥ значим≥сть категор≥њ Ђл≥нгв≥стична св≥дом≥стьї та розгл¤нути мову ¤к культурний концепт, еволюц≥йно зм≥нний та ≥нтелектуально пол≥вар≥антнийї.
         ƒосл≥дн≥ методи ≥ прийоми (њх ще називають конкретними, бо вони можуть бути р≥зними в ≥нших науках), ор≥Їнтован≥ правильним ф≥лософським методом, дають змогу глибоко проникнути у матер≥ал, охопити ¤комога б≥льшу к≥льк≥сть його, одержати конкретн≥ результати досл≥джень, в≥дчути специф≥ку саме ц≥Їњ науки ≥ п≥дтвердити загальн≥ положенн¤ ф≥лософського методу. Ќайпоширен≥шим ≥ традиц≥йним у стил≥стиц≥ Ї метод семантико-стил≥стичного анал≥зу. …ого часто називають просто стил≥стичним анал≥зом. —емантико-стил≥стичний метод пол¤гаЇ у ви¤вленн≥ сп≥вв≥дношенн¤ мовних засоб≥в, ¤кими експресивно виражаЇтьс¤ ≥нтелектуальний, емоц≥йний чи естетичний зм≥ст мовленн¤ (або тексту) до зм≥сту ≥нформац≥њ. ѕри цьому ви¤вл¤Їтьс¤ те, ¤к смисловим в≥дт≥нкам зм≥сту мовленн¤ в≥дпов≥даЇ загальна (≥ конкретна) лексична семантика виражальних одиниць. ”сп≥шне застосуванн¤ семантико-стил≤стичного методу в стил≥стиц≥ украњнськоњ мови дало можлив≥сть вид≥лити та описати стил≥стичн≥ ресурси, засоби вс≥х р≥вн≥в украњнськоњ мови, охарактеризувати основн≥ функц≥ональн≥ стил≥, скласти типовий ≥нвентар кожного функц≥онального стилю, а також визначити ≥нформативну, ≥дейно-тематичну ≥ художньо-естетичну ц≥нн≥сть великоњ к≥лькост≥ украњнських художн≥х твор≥в р≥зних пер≥од≥в ≥стор≥њ украњнськоњ л≥тератури.
         ” науков≥й л≥тератур≥ вид≥л¤ють ¤к окремий стил≥стичний метод Ч з≥ставленн¤, про ¤кий Ў. Ѕалл≥ писав: Ђўо ж до метод≥в досл≥дженн¤, то вс≥ вони звод¤тьс¤ до одного: до з≥ставленн¤... коли ¤кесь слово д≥йово впливаЇ на наш≥ почутт¤, це означаЇ, що ми його несв≥домо з≥ставл¤Їмо з ≥ншим, ¤ке емоц≥йно на нас не впливаЇ або впливаЇ протилежним чиномї1. ќр≥Їнтац≥¤ мовц≥в на ефективн≥сть мовленн¤ створюЇ пост≥йну потребу в≥дбору мовних одиниць з однор≥дного або сум≥жного р¤ду, а в≥дб≥р неможливий без з≥ставленн¤ одиниць за ¤кост¤ми, ¤к≥ в≥дпов≥дали б потреб≥ ефективного мовленн¤. Ќав≥ть маючи пост≥йн≥ стил≥стичн≥ значенн¤, емоц≥йн≥ забарвленн¤, специф≥чн≥ смислов≥ в≥дт≥нки, мовн≥ одиниц≥ (морфеми ≥ слова, словосполученн¤ ≥ складн≥ синтаксичн≥ конструкц≥њ, стил≥стичн≥ ф≥гури) мають стил≥стичний ефект т≥льки у з≥ставленн≥ з ≥ншими, ¤к≥ в даному використанн≥ Ї або менш виразними, або зовс≥м нейтральними. ÷е наводить на думку, що метод з≥ставленн¤ Ї основним у стил≥стиц≥, по сут≥, Ї ¤дром методу семантико-стил≥стичного анал≥зу. ћетод з≥ставленн¤ даЇ змогу з на¤вних у мов≥ засоб≥в вид≥лити т≥, що можуть дати в≥дпов≥дно до певного типу сп≥лкуванн¤ найкращий стил≥стичний ефект ≥ таким чином задовольнити ≥нтелектуально-комун≥кативн≥ та емоц≥йно-естетичн≥ потреби мовц≥в. ѕоЇднанн¤ метод≥в з≥ставленн¤ ≥ семантико-стил≥стичного анал≥зу даЇ можлив≥сть не т≥льки побачити найвиразн≥ш≥ стил≥стичн≥ одиниц≥ (стил≥стеми), а й збагнути, чому саме ц¤ мовна одиниц¤ з р¤ду однор≥дних чи сум≥жних набула стил≥стичного значенн¤ або чому саме цей вар≥ант з двох чи к≥лькох можливих став стил≥стично маркованим (позначеним, наповненим стил≥стичною ознакою). ћетод з≥ставленн¤ допомагаЇ при семантико-стил≥стичному анал≥з≥ конкретного тексту ви¤вити вмотивован≥сть вибору, смислову доц≥льн≥сть ≥ художньо-естетичну ефективн≥сть мовних засоб≥в у художньому твор≥.
         « методами семантико-стил≥стичного анал≥зу ≥ з≥ставленн¤ т≥сно пов'¤заний метод стил≥стичного експерименту. ¬≥н пол¤гаЇ в тому, що на м≥сце вжитих автором сл≥в або вираз≥в, конструкц≥й вставл¤ють з≥ стил≥стичною метою нов≥. ќтже, можна глибше ≥ повн≥ше схарактеризувати стил≥стичн≥ властивост≥ (ознаки) компонент≥в найпершого (авторського) тексту та апробувати стил≥стичн≥ можливост≥ п≥дставлюваних елемент≥в мови. —тил≥стичний експеримент називають ще й Ђметодом творенн¤ тексту з певною стил≥стичною настановою шл¤хом зам≥н слова, р≥зних спроб п≥дстановки ≥нших сл≥в на м≥сце вжитого спочаткуї. ¬еликого значенн¤ застосуванню методу стил≥стичного експерименту надавали визначн≥ в≥тчизн¤н≥ л≥нгв≥сти Ћ. ўерба, ќ. ѕЇшковський, Ћ. Ѕулаховський.
         ” процес≥ мовленн¤ ми пост≥йно користуЇмос¤ прийомами добору, з≥ставленн¤, зам≥ни ≥ знову з≥ставленн¤ мовних одиниць, доки, нарешт≥, зд≥йснюЇмо остаточний виб≥р. ¬ усному мовленн≥ ц≥ етапи пошуку елемент≥в тексту не завжди на¤вн≥ ≥ менш пом≥тн≥ через його динам≥зм, ситуативн≥сть, безпосередн≥сть, неп≥дготовлен≥сть, невимушен≥сть ≥ неф≥ксован≥сть. ” писемному мовленн≥ в≥дчуваЇмо потребу зосередитись, оск≥льки ф≥ксац≥¤ (тексту) потребуЇ спочатку усноњ ф≥ксац≥њ, тобто попереднього зд≥йсненн¤ в усн≥й форм≥ пошуку мовних одиниць дл¤ створенн¤ найб≥льш ефективного тексту в≥дпов≥дно до мети, призначенн¤ та умов сп≥лкуванн¤. ћовц≥, ¤к≥ добре волод≥ють л≥тературною мовою, знають мовн≥ засоби л≥тературноњ мови, швидко в≥дшукують потр≥бн≥ мовн≥ одиниц≥ у процес≥ мовленн¤ автоматично. ѕроте п≥д час створенн¤ художнього тексту ≥ вони можуть в≥дчувати Ђмуки словаї. ѕошук потр≥бного слова необх≥дний дл¤ наступноњ теч≥њ думки. ќ. ѕотебн¤ про це писав так: Ђ ожного разу, коли нове ¤вище викликаЇ на по¤сненн¤ ран≥ше п≥знане, з цього попереднього запасу з'¤вл¤Їтьс¤ у св≥домост≥ потр≥бне слово. ¬оно визначаЇ русло дл¤ теч≥њ думкиї (вид≥ленн¤ наше. Ч јвт.).
         “алановит≥ письменники, в≥дом≥ майстри слова багато працюють над текстом художнього твору, над пошуком потр≥бного р¤дка, слова, форми його вираженн¤. “ак, текст новели не-перевершеного знавц¤ украњнськоњ мови ћ.  оцюбинського Ђ≤нтермеццої сприймаЇтьс¤ читачами ¤к живе, безпосереднЇ, неп≥дготовлене, н≥ на кого не запрограмоване мовленн¤ схвильованого, вкрай переповненого почутт¤ми, чутливого, ¤к струна, митц¤. јле ж у текст≥ немаЇ зайвого слова. ≤ те, що сказане ≥ в пр¤мому текст≥, ≥ в п≥дтекст≥, ≥ те, що взагал≥ не сказане, Ч все вмотивоване художньо-естетичним зм≥стом твору, складаЇ ц≥л≥сну симфон≥ю. ¬≥дом≥ чотири авторськ≥ редакц≥њ ц≥Їњ новели. ћ.  оцюбинський у процес≥ роботи над текстом випускав зайве або невиразне, домагавс¤ точност≥ слова, в≥дпов≥дност≥ слова й образу. ѕростежмо це п≥д час семантико-стил≥стичного анал≥зу новели ћ.  оцюбинського Ђ≤нтермеццої, з≥ставл¤ючи першу ≤ другу редакц≥њ уривка новели Ђ≤нтермеццої, в ¤кому змальовуЇтьс¤ сп≥в жайворонк≥в:

1. ј з неба все сипле ≥ сипле... ¬итрушуЇ звуки з дзв≥ночк≥в, струже металев≥ дошки ≥ сипле стружки додолу,.. ¬ неб≥ ц≥л≥ оркестри. „асом зриваЇтьс¤ зв≥дти, ¤к вогник, окремий звук ≥ впаде на ниви червоною краплею.
2. ј з неба все сипле ≥ сипле... ¬итрушуЇ звуки з дзв≥ночк≥в, струже ср≥бн≥ дошки ≥ все те кида додолу... —п≥вають хори, грають в неб≥ ц≥л≥ оркестри. „асом з≥рветьс¤ з неба ¤скравий звук ≥ впаде м≥ж ниви червоним куколем.
         ” друг≥й редакц≥њ прикметник металев≥ зам≥нено б≥льш конкретн≥шим, традиц≥йно образн≥шим ≥ зручн≥шим прикметником ср≥бн≥, зникаЇ тавтолог≥чний вираз струже стружки, зам≥нюЇтьс¤ форма тепер≥шнього часу зриваЇтьс¤ на форму майбутнього часу дл¤ узгодженн¤ з ≥ншими д≥Їсловом впаде, емоц≥йно нейтральне слово окремий (звук) зам≥нюЇтьс¤ еп≥тетом ¤скравий. ѕодв≥йний образ: звук ¤к вогник ≥ червоною краплею зам≥нюЇтьс¤ одним ≥ конкретн≥шим червоним куколем (кв≥ткою).
         “рет¤ авторська редакц≥¤ маЇ такий вигл¤д:

3. ј з неба сипле ≥ сипле... витрушуЇ душу з дзв≥ночк≥в, струже ср≥бн≥ дошки, с≥Ї рег≥т на др≥бне сито. ј ось з≥рвавс¤ один ¤скравий звук ≥ впав м≥ж ниви червоним куколем. Ќейтральне слово звуки зам≥нено стил≥стично емоц≥йним, ≥нтенсивним душу (все найкраще). ¬ведено новий акустичний образ с≥Ї рег≥т на др≥бне сито, випущено, очевидно, через художню невиразн≥сть висл≥в ≥ все те кида додолу. «н¤то п≥дсилювальну частку все, оск≥льки вона може сприйматись ≥ ¤к займенник, уникнуто небажаноњ омон≥м≥њ. –еченн¤ —п≥вають хори, грають в неб≥ ц≥л≥ оркестри, на думку ћ.  оцюбинського, стало зайвим, бо Ї вже св≥жий, художн≥й образ с≥Ї рег≥т на др≥бне сито. ¬ираз, що означав можливу ≥ випадкову д≥ю часом з≥рветьс¤... ≥ впаде зам≥нено конкретно-результативним: ј ось з≥рвавс¤ ... ≥ впав. ќстаточна редакц≥¤ цього уривка тексту новели така:

4. ј згори сипле та й сипле...витрушуЇ душу з дзв≥ночк≥в, струже ср≥бн≥ дошки ≥ свердлить крицю, плаче, голосить ≥ с≥Ї рег≥т на др≥бне сито, ќн з≥рвавс¤ один ¤скравий звук ≥ впав м≥ж ниви червоним куколем.

        ” четверт≥й, остаточн≥й, редакц≥њ ћ.  оцюбинський ув≥в слова, семантика ¤ких в≥дображаЇ слухове сприйманн¤ Ч метафори свердлить крицю, плаче, голосить. ” результат≥ посилюЇтьс¤ акустичний образ сп≥ву жайворонк≥в. —ловосполученн¤ з неба зам≥нено присл≥вником згори, ¤кий маЇ б≥льш узагальнене значенн¤. Ќа початку другого реченн¤ вказ≥вна частка ось зам≥нена вказ≥вною часткою он, ≥ це також впливаЇ на сприйн¤тт¤ зм≥сту. —творюЇтьс¤ враженн¤ в≥ддаленост≥ картини, герой-митець спостер≥гаЇ природу. ” реченн≥ ћи таки стр≥лись на нив≥... Ч¤ ≥ людина (з останньоњ частини новели) частка таки з'¤вилась в одн≥й ≥з наступних редакц≥й автора. ¬веденн¤ми ћ.  оцюбинський п≥дкреслив динам≥зм тексту, зростаюче напруженн¤ у почутт¤х геро¤ новели, ¤кий уже не т≥каЇ в≥д людей, а внутр≥шньо чекаЇ {таки) зустр≥ч≥ з людиною, в≥н уже готовий пройн¤тис¤ людським болем, готовий до боротьби з≥ злом.

>        ѕошуки точн≥ших ≥ виразн≥ших мовних засоб≥в пом≥чаЇмо в авторських редакц≥¤х, цензурних рукописах ≥ першодруках “. Ўевченка, зв≥р¤ючи вар≥анти:

ѕричинна

ƒодолу верби нагина,

–ве синю хвилю б≥лобоку.

ј ¤сний м≥с¤ць ≥з-за хмари

Ќа землю де-де погл¤дав.

“а ¤сен по л≥су скрип≥в.

ƒодолу верби гне висок≥,

√орами хвилю п≥д≥йма.

≤ бл≥дий м≥с¤ць на ту пору

≤з хмари де-де вигл¤дав.

“а ¤сен раз у раз скрип≥в.

ƒумка

—воњ люди ¤к чуж≥њ,

Ќ≤ з ким веселитись.

—воњ люде Ч мов чуж≥њ,

Ќ≥ з ким говорити.

 атерина

«атопчу неволю

Ѕ≥лими ногами!

«атопчу неволю

Ѕосими ногами!

як дерево, стала в пол≥.

як топол¤, стала в пол≥...

«атоплю недолю

—р≥бними сльозами...

Ѕо москал≥ Ч чуж≥ люди,

—м≥ютьс¤ над вами.

–ости тонка та висока

ƒо самоњ хмари.

«а старого, багатого

Ќищечком Їднала.

ƒо ќснов'¤ненка

Ќаша дума, славослови,

Ќе вмре, не загине.

ќт де, люде, наша слава,

—лава ”крањни!

«атоплю недолю

ƒр≥бними сльозами...

Ѕо москал≥ Ч чуж≥ люди.

«гнущаютьс¤ вами.

–ости гнучка та висока

ƒо самоњ хмари.

«а сивого, багатого

“ихенько Їднала.

ќснов'¤ненков≥ (випр. “. Ўевченка)

Ќаша дума, наша п≥сн¤

Ќе вмре, не загине...

ќт де, люди, паши слава,

—лава ”крањни!

√айдамаки

«ор≥ с¤ють; серед неба

—в≥тить б≥лолиций.

÷абе ¤ром гайдамаки

« шл¤ху повернули.

ј д≥вчата!..

 раю козацького краса

” л¤ха в'¤не.

ќдин ¤ на св≥т≥, стебло серед пол¤,

…ого буйн≥ в≥три полем рознесуть.

«ор≥ с¤ють; серед неба

√орить б≥лолиций.

√айдамаки понад ¤ром

3 шл¤ху повернули. ј д≥вчата!..

«емл≥ козацькоњ краса

” л¤ха в'¤не.

ќдин ¤ на св≥т≥, без роду, ≥ дол¤ Ч

стеблина-билина на чужому пол≥.

—теблину-билину в≥три рознесуть.

        –озгл¤нут≥ вище редакц≥њ Ї прикладом авторського творчого експерименту в процес≥ роботи над створенн¤м тексту. як метод стил≥стичних досл≥джень експеримент може використовуватис¤ п≥д час семантико-стил≥стичного анал≥зу художн≥х текст≥в з метою проникнути до творчоњ лаборатор≥њ автора, розкрити секрети його творчого усп≥ху, збагнути художньо-естетичну ц≥нн≥сть мовних засоб≥в, п≥знати виражальну силу слова, багатство ≥ красу мови. ћовознавч≥й науц≥ здавна в≥дом≥ к≥льк≥сн≥ (квантативн≥) методи, ¤к≥ пол¤гають у визначенн≥ к≥льк≥сних ознак мовних ¤вищ.  ≥льк≥сн≥ методи дають можлив≥сть ос¤гнути к≥льк≥сн≥ характеристики об'Їкта досл≥дженн¤, побачити за к≥льк≥сними ознаками ¤к≥сн≥, розкрити одну з рис д≥алектики у мовних ¤вищах Ч перех≥д к≥льк≥сних показник≥в у нову ¤к≥сть. ¬ епоху науково-техн≥чного прогресу, бурхливого розвитку математично-природничих наук, проникненн¤ математики ≥ математичноњ статистики в ≥нш≥ фундаментальн≥ та прикладн≥ науки значно розширилос¤ застосуванн¤ статистичних метод≥в ≥ в мовознавств≥. ¬икористанн¤ електронно-обчислювальних машин даЇ змогу в короткий терм≥н опрацювати велику к≥льк≥сть матер≥алу ≥ д≥стати в≥рог≥дн≥ в≥домост≥ про частотн≥сть ¤вищ, обгрунтован≥сть певних характеристик, переконлив≥сть та п≥дтвердженн¤ висновк≥в, одержаних за допомогою ≥нших метод≥в. ¬икористанн¤ статистичних метод≥в у стил≥стиц≥ ірунтуЇтьс¤ на тому, що будь-¤кий ц≥л≥сний текст Ї результатом добору й певноњ орган≥зац≥њ р¤ду одиниць загальнонародноњ мови, але однакових стил≥стично в≥дпрацьованих текст≥в практично не ≥снуЇ (¤кщо це не бланки, коп≥њ, штампи).  ожний текст маЇ св≥й стильовий (≥ стил≥стичний) обрис ≥ водночас належить до певного типу текст≥в. —татистичний метод допоможе ви¤вити, що в ньому Ї сп≥льного ≥ в≥дм≥нного пор≥вн¤но з ≥ншими текстами. ’удожник слова чи р¤довий мовець не ставл¤ть соб≥ завданн¤м використати певну к≥льк≥сть саме таких мовних одиниць, проте усп≥шна реал≥зац≥¤ задуму автора та закони мовного функц≥онального стилю обов'¤зково приведуть автора до цього, вони в≥добраз¤тьс¤ у к≥льк≥сних характеристиках тексту. ’удожн≥й талант, естетичне чутт¤ чи просто добре знанн¤ мови, волод≥нн¤ мовними засобами, те, що називаЇтьс¤ мовною майстерн≥стю, дадуть авторов≥ можлив≥сть зд≥йснити пошук мовних засоб≥в (виб≥р, з≥ставленн¤), орган≥зувати њх у довершений текст, не допустивши повторень, тавтолог≥й, штампу, одноман≥тност≥ тексту. «авданн¤ досл≥дника-стил≥ста Ч довести, чи цей нев≥домий дл¤ читача процес авторського в≥дбору Ї лог≥чно ≥ художньо-естетично вмотивованим чи н≥.  ≥льк≥сн≥ дан≥, одержан≥ в результат≥ статистичноњ обробки тексту, не можуть бути його стил≥стичною оц≥нкою. ¬они лише матер≥ал ≥ знар¤дд¤ дл¤ семантико-стил≥стичного анал≥зу тексту. ќдержавши статистичним методом к≥льк≥сн≥ ознаки сл≥в, форм, конструкц≥й у творах одного письменника ≥ з≥ставивши њх з к≥льк≥сними показниками таких самих одиниць мови у творах ≥ншого письменника, враховуючи позамовн≥ чинники (тему, ≥дею, епоху), матимемо над≥йн≥ критер≥њ дл¤ висновк≥в про ≥ндив≥дуальний мовний стиль автора. —тил≥ст-досл≥дник рухаЇтьс¤ у зворотному до автора напр¤мку Ч в≥д тексту до правил його побудови, в≥д мовного матер≥алу Ч до законом≥рностей його добору й орган≥зац≥њ. —татистичний метод даЇ можлив≥сть встановити ≥ описати мовн≥ засоби функц≥онального стилю. ƒл¤ цього необх≥дно в одних ≥ тих самих текстах даного стилю ви¤вити лексичн≥, синтаксичн≥, морфолог≥чн≥ ≥ фонетичн≥ риси, п≥драхувати частоти р≥зних мовних одиниць ≥ категор≥й, проанал≥зувати њх зв'¤зки, встановити законом≥рн≥ залежност≥ м≥ж частотами.

        —татистичний метод широко застосовуЇтьс¤ в стил≥стиц≥ украњнськоњ мови дл¤ досл≥дженн¤ функц≥ональних стил≥в сучасноњ украњнськоњ л≥тературноњ мови ≥ авторських стил≥в. ” результат≥ досл≥джень, зд≥йснюваних статистичним методом, встановлено статистичн≥ параметри основних стил≥в ≥ њх внутр≥шн≥х диференц≥йних р≥зновид≥в: белетристичних стил≥в (драматург≥¤, художн¤ проза, поез≥¤), стил≥в сусп≥льно-пол≥тичноњ л≥тератури (оф≥ц≥йно-д≥ловий, газетний, ораторський, науковий), стил≥в науково-техн≥чноњ л≥тератури (спец≥альноњ та навчальноњ), ви¤влена найпоширен≥ша лексика художн≥х стил≥в, видано Ђ„астотний словник сучасноњ украњнськоњ художньоњ прозиї та ≥н. —татистичн≥ характеристики стил≥в дають змогу описати кожний стиль через наб≥р типових мовних засоб≥в ≥ побачити суттЇву р≥зницю м≥ж стил¤ми. —татистичний метод застосовуЇтьс¤ ≥ дл¤ визначенн¤ особливостей ≥ндив≥дуальноњ творчоњ манери р≥зних автор≥в у межах кожного функц≥онального стилю. ћаючи статистичн≥ характеристики твор≥в кожного автора одн≥Їњ епохи, можна з≥ставл¤ти њх показники м≥ж собою та з середньо-стильовими показниками. ¬ результат≥ це дасть можлив≥сть побачити, в чому автор дотримуЇтьс¤ канон≥в стилю ≥ жанру, а в чому в≥дходить в≥д них, ≥ знайти цьому по¤сненн¤. «≥ставленн¤ статистичних характеристик твор≥в р≥зних автор≥в р≥зних ≥сторичних епох допомагаЇ простежити зм≥ну й становленн¤ стил≥стичних норм украњнськоњ мови, розвиток функц≥ональних стил≥в, значенн¤ мовотворчост≥ найвидатн≥ших майстр≥в слова дл¤ розвитку украњнськоњ л≥тературноњ мови.