головна
головна
¬—“”ѕ.
—“»Ћ≤—“» ј я Ћ≤Ќ√¬≤—“»„Ќј Ќј” ј ≤ Ќј¬„јЋ№Ќј ƒ»—÷»ѕЋ≤Ќј.
ѕ–≈ƒћ≈“ —“»Ћ≤—“» » ” –јѓЌ—№ ќѓ ћќ¬»
÷икл мовознавчих дисципл≥н, що в комплекс≥ з л≥тературознавчими, сусп≥льними та ≥ншими гуман≥тарними науками забезпечуЇ вищу ф≥лолог≥чну осв≥ту, передбачаЇ глибоке ≥ всеб≥чне вивченн¤ системи ≥ структури нац≥ональноњ мови, анал≥з ≥ в≥дносно повний опис л≥нгв≥стичних одиниць ус≥х р≥вн≥в. ќск≥льки Ђпор¤д ≥з проблемою мовноњ будови ≥снуЇ ще проблема мовного вживанн¤ї ≥ мова ЂЇ т≥льки тод≥, коли вживаЇтьс¤ї, то цикл мовознавчих дисципл≥н не може бути повним без навчального курсу стил≥стики.якщо в попередн≥х мовознавчих дисципл≥нах увага зосереджувалас¤ на природ≥ й сутност≥ мовних одиниць, семантичних ≥ формально-граматичних ознаках њх, то в стил≥стиц≥ вивчаютьс¤ т≥ сам≥ мовн≥ одиниц≥, але з погл¤ду њх виражальних функц≥й у процес≥ мовленн¤ залежно в≥д мети, призначенн¤, умов ≥ сфери сп≥лкуванн¤. ¬≥домий французький стил≥ст Ўарль Ѕалл≥ визначив стил≥стику ¤к науку, що ЂвивчаЇ експресивн≥ факти мовноњ системи з точки зору њх емоц≥йного зм≥сту, тобто вираженн¤ в мовленн≥ ¤вищ ≥з сфери почутт≥в ≥ д≥њ мовленнЇвих фактор≥в на почутт¤ї, п≥дкресливши таким чином, що предметом стил≥стики Ї емоц≥йно-експресивне в мов≥ ≥ мовленн≥. ” сучасн≥й л≥нгв≥стиц≥ предмет стил≥стики розум≥Їтьс¤ значно ширше, складн≥ше ≥ не так однозначно, ѕредметом стил≥стики нац≥ональноњ мови Ї ≥ њњ стил≥стична система, ≥ наука про нењ. Ќасамперед предмет стил≥стики повФ¤зуЇтьс¤ з розум≥нн¤м мовного стилю ¤к типового способу виразноњ передач≥ ≥нформац≥њ. —тиль, за словами ≤. . Ѕ≥лод≥да, Ч Ђце не т≥льки лад сл≥в, а й певний лад думокї.
Ћ≥нгв≥стична стил≥стика вивчаЇ мовн≥ засоби вираженн¤ не лише емоц≥йно-експресивного, а й ≥нтелектуального (лог≥чного) та художньо-естетичного зм≥сту мовленн¤. ћовн≥ засоби експресивного вираженн¤ ≥нтелектуального, емоц≥йно-вольового, естетичного в процес≥ сп≥лкуванн¤ Ч це т≥ сам≥ мовн≥ одиниц≥ в≥дпов≥дних р≥вн≥в, що вивчаютьс¤ в лексиколог≥њ ≥ граматиц≥, але стил≥стика розгл¤даЇ њх з погл¤ду необх≥дност≥ чи доц≥льност≥ використанн¤ в певних типах мовленн¤, з погл¤ду в≥дбору з-пом≥ж низки однотипних одиниць. ожний акт мовленн¤ (усного чи писемного) спр¤мований на дос¤гненн¤ мети сп≥лкуванн¤, в≥н завжди в≥дбуваЇтьс¤ або заф≥ксований у ¤к≥йсь типов≥й ситуац≥њ. Ћ≥нгв≥стична стил≥стика маЇ визначити, ¤кими мовними засобами усп≥шно дос¤гаЇтьс¤ мета, чому саме цими, а не ≥ншими обраними засобами дл¤ даного типу сп≥лкуванн¤, за ¤кими критер≥¤ми зд≥йснюЇтьс¤ доб≥р мовних засоб≥в ≥ виб≥р серед них. —тил≥стика пронизуЇ вс≥ р≥вн≥ мовноњ системи. « мовних одиниць кожного р≥вн¤ вид≥л¤ють:
Х одиниц≥, що мають стил≥стичн≥ ознаки (конотац≥њ, забарвленн¤), що зумовлен≥ њх лексико-граматичною природою (Ѕатьк≥вщина, р≥дний край, гарний, поганий, добро, зло, щаст¤, козаченько, матусенька, д≥вчинонька, личенько, гарнесенький, кохати, ненавид≥ти, розз¤ва, хул≥ган тощо);
Х стил≥стичн≥ ознаки ¤ких виникають на реал≥зац≥њ њх валентностей (золота ос≥нь, золота людина, золот≥ руки, чорне золото, золото спартак≥ади; книга житт¤, полудень в≥ку; волосс¤ б≥л¤вими житн≥ми колосками);
Х що перебувають у ¤к≥сно-експресивних опозиц≥¤х (крокувати Ч швенд¤ти, плеч≥ Ч рамена, губи Ч уста, обличч¤ -Ч пика, голос Ч глас, чоло Ч лоб, ворота Ч врата);
Х що виникають оказ≥онально шл¤хом семантичних зм≥щень, лексико-граматичних перетворень (прихватизац≥¤, ф≥рмач, совок, хрущоба, прокол, шлангувати, приводнитис¤, розв≥шатис¤, туалетитись, фараону дати).
—тил≥стика вивчаЇ не т≥льки стил≥стичний ≥нвентар (мовн≥ одиниц≥), а й засоби його орган≥зац≥њ в певних типах мовленн¤, способи добору, поЇднанн¤ ≥ використанн¤ мовних одиниць дл¤ створенн¤ образу типового стилю чи певного стил≥стичного ефекту, колориту. ÷≥л≥ р¤ди мовних одиниць можуть набувати стил≥стичних ознак т≥льки у поЇднанн≥, з≥ставленн≥ з ≥ншими р¤дами (наприклад, лексичн≥ шари за походженн¤м, емоц≥йним забарвленн¤м, функц≥ональним призначенн¤м). ƒоб≥р та орган≥зац≥¤ мовних засоб≥в в≥дбуваЇтьс¤ з урахуванн¤м мети, завдань, умов ≥ ситуац≥њ сп≥лкуванн¤, рольових ≥ соц≥альних ознак його учасник≥в, що в комплекс≥ формуЇ тип мовного сп≥лкуванн¤. “ому стил≥стика вивчаЇ виражальн≥ мовн≥ засоби в≥дпов≥дно до типу мовного сп≥лкуванн¤, а також ≥ сам≥ типи мовленн¤. —тил≥стика сучасноњ украњнськоњ мови розгл¤даЇ виражальн≥ засоби мови з позиц≥њ функц≥ональноњ природи мови, у зв'¤зку з сусп≥льно-соц≥альними потребами ≥ завданн¤ми сп≥лкуванн¤. ¬она досл≥джуЇ законом≥рност≥ використанн¤ мови у р≥зних сферах сусп≥льного житт¤, тобто њњ функц≥ональн≥ стил≥ ≥ њх мовленнЇву системн≥сть.
ќтже, у предмет л≥нгвостил≥стики украњнськоњ мови ¤к навчальноњ дисципл≥ни вход¤ть:
Х засвоЇнн¤ теоретичних засад курсу, опануванн¤ основними пон¤тт¤ми ≥ категор≥¤ми л≥нгвостил≥стики;
Х вивченн¤ стил≥стичних ознак (значень, забарвлень) мовних одиниць ус≥х р≥вн≥в, ¤к реальних, так ≥ потенц≥йних стил≥стичних ресурс≥в мови;
Х використанн¤ стил≥стичних засоб≥в дл¤ експресивного вираженн¤ ≥нтелектуального, емоц≥йно-вольового й естетичного зм≥сту мовленн¤, дл¤ ефективност≥ мовленн¤;
Х розкритт¤ законом≥рностей функц≥онуванн¤ украњнськоњ мови у р≥зних сферах сусп≥льного житт¤, в ситуац≥¤х сп≥лкуванн¤;
Х характеристика стил≥в украњнськоњ л≥тературноњ мови ≥ функц≥ональних стил≥в мовленн¤, визначенн¤ њх мовленнЇвоњ системност≥, ¤ка утворюЇтьс¤ в процес≥ мовленнЇвоњ д≥¤льност≥ з мовного матер≥алу п≥д д≥Їю позамовних чинник≥в;
Х формуванн¤ мовного чутт¤ та естетичного смаку мовц≥в;
Х п≥днесенн¤ р≥вн¤ культури мовного сп≥лкуванн¤.
